загоєний

ЗАГО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заго́їти.

Вздовж спини у нього [звіра] йшов глибокий, ще не зовсім загоєний шрам (Гжицький, Чорне озеро, 1961,87);

*Образно. Розмова з Василем роз’ятрила старе серце, старі рани, вже загоєні старістю та швидким часом (Н.-Лев., І, 1956, 75);

// загоєно, безос. присудк. сл.

—Живою водою його рани загоєно, — говорить Мурза (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 51).