загреба
ЗАГРЕ́БА, и, розм., заст.
1. ж. Місце заховання, загрібання чого-небудь.
Знає він кошечу [кошачу] загребу (Номис, 1864, № 13776).
2. ж. Корж, випечений у жару.
Загреби — пшеничні коржі, і прозивались загребами від того, що пекли їх на кабиці, загрібаючи в жар і попіл… (Стор., І, 1957, 266);
Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти (Сл. Гр.).
3. ч. і ж. Жадібна людина.
Забере усе бісів загреба (Сл. Гр.);
Всі вони [папа, кардинали] загреби та грошолови, продають і купують кров людську, навіть християнську , і всякі святощі (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 60).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загреба — загре́ба 1 іменник жіночого роду місце заховання; корж розм., рідко загре́ба 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота жадібна людина розм., рідко Орфографічний словник української мови
- загреба — див. жадний Словник синонімів Вусика
- загреба — -и, розм., заст. 1》 ж.Місце заховання, загрібання чого-небудь. 2》 ж. Корж, випечений у жару. 3》 ч. і ж. Жадібна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- загреба — Загреба, -би 1) Загребаніе; мѣсто, гдѣ что-либо загреблено, закопано. Знає він кошечу загребу. Ном. № 13776. 2) Родъ хлѣба (коржа́), который при печеніи загребается въ горящіе угли. Словник української мови Грінченка