загреба

ЗАГРЕ́БА, и, розм., заст.

1. ж. Місце заховання, загрібання чого-небудь.

Знає він кошечу [кошачу] загребу (Номис, 1864, № 13776).

2. ж. Корж, випечений у жару.

Загреби — пшеничні коржі, і прозивались загребами від того, що пекли їх на кабиці, загрібаючи в жар і попіл… (Стор., І, 1957, 266);

Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти (Сл. Гр.).

3. ч. і ж. Жадібна людина.

Забере усе бісів загреба (Сл. Гр.);

Всі вони [папа, кардинали] загреби та грошолови, продають і купують кров людську, навіть християнську , і всякі святощі (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загреба — загре́ба 1 іменник жіночого роду місце заховання; корж розм., рідко загре́ба 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота жадібна людина розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. загреба — див. жадний Словник синонімів Вусика
  3. загреба — -и, розм., заст. 1》 ж.Місце заховання, загрібання чого-небудь. 2》 ж. Корж, випечений у жару. 3》 ч. і ж. Жадібна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. загреба — Загреба, -би 1) Загребаніе; мѣсто, гдѣ что-либо загреблено, закопано. Знає він кошечу загребу. Ном. № 13776. 2) Родъ хлѣба (коржа́), который при печеніи загребается въ горящіе угли. Словник української мови Грінченка