загулюватися

ЗАГУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАГУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єтся, док.

1. Довго бути, затримуватися на гулянні, прогулянці.

Зітхнула [мати]: — Та ви ж довго не загулюйтесь, діти (Вас., II, 1959, 174);

Трапилось так, що й цього вечора я загулявся допізна (Збан., Мор. чайка, 1959, 79).

2. тільки док. Довго гуляючи, забути про все інше.

— Прости мені, серце Ганнусю! А я загулялась та й забула, що завтра неділя (Н.-Лев., І, 1956, 100);

Не любила Марва, що її чоловік часто так загуляється з дітьми.., що про все забудеться (Григ., Вибр., 1959, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me