зад

ЗАД, у, ч.

1. Задня частина, сторона чого-небудь; протилежне перед.

На генералові — камергерський мундир, увесь перед шитий густим золотом, і золотий зад, і презолотий комір (Ю. Янов., І, 1954, 276);

До ганку повільно під’їжджав задом старенький півторатонний «газик» з відкритим заднім бортом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 20).

2. Частина тулуба тварини, протилежна голові.

Та Медведю не до меду! Крутить задом, а спереду Дуб держить, мов у кліщах… (Фр., XII, 1953, 19);

Плачинда вражено сперся спиною на кінський зад (Стельмах, І, 1962, 109);

// Частина тіла людини нижче спини.

Кидає [мати] прибирати, підходить до Василька, одіймае люльку,.. дає легенько ляща по заду (Вас., III, 1960, 290);

Корж з насолодою шмагав підпанка, методично вкриваючи червоними смугами його випещений білий зад (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52).

3. тільки мн., розм. Місце за дворами, позаду будинків, хат.

Стрілянина вщухла, і я добирався до молочарні вже не задами, а вулицею (Мур., Бук. повість, 1959, 221).

4. тільки мн., розм. Те, що раніше вивчене; те, що всім відоме.

Приймати за чисту монету новоіскрівське повторення задів, коли воно робиться з особливо важним виглядом, можуть тільки дуже наївні або необізнані люди (Ленін, 9, 1949, 82).