задавати
ЗАДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., ЗАДА́ТИ, да́м, даси́, док., перех.
1. Давати, пропонувати що-небудь для виконання, розв’язання і т. ін.
Ще в семінарії як я учивсь, — було, коли на кафедрі учитель нам задає урок на завтра, — я тихесенько з-під парти витягаю маленьку книжку (Тич., II, 1957, ЗО);
— Да, Марку, — тиснучи руку, мовив Цигуля задумано, — задав ти задачу мужикові. — Яку задачу? — Та от… про революцію (Головко, II, 1957, 231).
◊ Задава́ти (зада́ти) кло́поту див. кло́піт;
Задава́ти (зада́ти) моро́ки (робо́ти і т. ін.) кому — обтяжувати кого-небудь нелегкими, неприємними справами.
Її задала ж роботи волосним оця несподівана бумага (Мирний, І, 1949, 134);
Задава́ти (зада́ти) пита́ння (запи́тання) кому — запитувати кого-небудь.
Йому задавали питання з місць і президії (Довж., III, 1960, 412);
Воронцов.. наготувався писати. Але перш ніж писати, він задав Чернишеві кілька запитань з його біографії (Гончар, I, III, 1959, 131).
2. Скеровувати у певному напрямку, указувати, визначати спосіб виконання.
Веселий о. Артемій своїм камертоном задав тон, а Панасенко підхопив у той тон (Н.-Лев., IV, 1956, 66).
◊ Задава́ти (зада́ти) тон кому-— показувати приклад у чому-небудь, впливати на інших своєю поведінкою, вчинками.
Загрібний, той, що сидить ближче до корми, задає тон усій команді. Це на нього рівняються всі інші гребці, це він встановлює темп і ритм веслування. Практично він визначає і веде всю гонку (Собко, Матв. затока, 1962, 342);
— Ми йдемо в полк на свято, будемо представляти штабну роту, і треба всім задати тон (Кучер, Чорноморці, 1956, 283).
3. розм. Улаштовувати, робити що-небудь.
[Виборний:] Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що і старикам невпам’ятку (Котл., II, 1953, 15);
На роз’їзді Лошаков задав земцям бенкет: там були одні тільки пани дворяни (Мирний, III, 1954,394);
// Заподіювати собі або кому-небудь щось неприємне, лихе.
Не задавай жалю, Ригорович! — каже йому Уласович (Кв.-Осн., II, 1956, 220);
Він виняв [вийняв] свій ніж і задав собі ним глибоку рану в стегно (Фр., VI, 1951, 35);
// тільки док., також без додатка. Учинити розправу над ким-небудь, покарати когось.
— Що як нас, Карпе, ота жаба вилізе та й поїсть. — А хай вилізе. Я їй такого задам, що вона більше і світа не побаче (Мирний, І, 1954, 272);
[Соцький:] ІЦасте [щастя] ваше, що урядник тепер гостює у прикажчика, а то він би вам задав!.. (Кроп., IV, 1959, 293).
◊ Задава́ти (зада́ти) бере́зової ка́ші — те саме, що Да́ти (вси́пати) бере́зової ка́ші ( див. бере́зовий).
Професор ельоквенції [елоквенції].. задавав нам часто березової каші (Н.-Лев., III, 1956, 41);
Задава́ти (зада́ти) дра́ла див. дра́ла;
Задава́ти (зада́ти) жа́ру див. жар;
Задава́ти (зада́ти) хропака́ див. хропаќ;
Задава́ти (зада́ти) чо́су — те саме, що Дава́ти (да́ти) чо́су ( див. чос).
[Оленка:] Тихо, цить, либонь ідуть… Тепер нам часу зададуть!.. (Кроп., IV, 1959, 129);
Зада́ти бо́бу див. біб;
Зада́ти брехню́ — сказати неправду.
Коли в кого що пропаде, то й не думай іти до ворожки; вона самій умілій брехню задасть, а скаже на того, на кого хоче та на кого сердита (Кв.-Осн., II, 1956, 175);
Зада́ти гар́ту див. гарт¹;
Зада́ти гаря́чих — те саме, що Вси́пати гаря́чих ( див. гаря́чий).
— Бреше! бреше! Задамо йому гарячих! — гвалтували друзі кругом Довбні (Мирний, IV, 1955, 113);
Зада́ти ду́ху див. дух;
Зада́ти пе́рцю див. пе́рець;
Зада́ти прочуха́на див. прочуха́н.
Значення в інших словниках
- задавати — задава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- задавати — -даю, -даєш, недок., задати, -дам, -даси, док., перех. 1》 Давати, пропонувати що-небудь для виконання, розв'язання і т. ін. Задавати мороки. Задавати питання. 2》 Скеровувати у певному напрямку, указувати, визначати спосіб виконання. Задавати тон. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- задавати — Завдавати, завдати, позавдавати, заподіювати, заподіяти, призводити, призвести, попризводити, спричинюватися, спричинятися, спричинитися, справляти, справити, посправляти Словник чужослів Павло Штепа
- задавати — Закидати, звинувачувати в чомусь Словник застарілих та маловживаних слів
- задавати — дава́ти / да́ти ко́поті кому, зневажл. 1. Лаяти, гостро критикувати кого-небудь. Довелося вислухувати голові гірку правду. Дали йому односельці копоті, надовго запам’ятається… (З газети). задава́ти ко́поті. — Оце зададуть копоті нашим критикам!... Фразеологічний словник української мови
- задавати — Задава́ти і завдава́ти, -даю́, -дає́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- задавати — Задавати, -даю, -єш сов. в. задати, -дам, -даси, гл. 1) Задавать, задать. Задам я тобі бурду. Ном. № 13602. 2) = завдавати. В неволю всіх задала. Гол. І. 4. Словник української мови Грінченка