задавнений
ЗАДА́ВНЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зада́внити.
Задавнена ще з дитячих років хвороба загострилася, підточувала й без того слабкий організм (Збан., Сеспель, 1961, 195);
Коли б відкинути в забуття його партійну проблему, дивовижно і погрозливо задавнену й ніби забуту, то можна б вважати завершеним його вступ у життя дорослою людиною (Ле, Право.., 1957, 232).
2. у знач. прикм. Який існує здавна, почався давно; давній, застарілий.
Перемінилась і Параска.. Очі тільки її не перемінилися, чорні, блискучі, хоч і в їх світилась уже задавнена туга, обридлі клопоти (Мирний, IV, 1955, 114);
Навкруги зашуміло. Кожний пригадував багачеві всі його колишні справи, всякий спішився викричати лупіям усі свої задавнені болі (Козл., Сонце.., 1957, 40).
Зада́внений борг — невиплачений, прострочений борг.
Коли б його, Терентія, сила, він би за насмішку судив би, як за задавнені борги (Стельмах, І, 1962, 111).
Значення в інших словниках
- задавнений — зада́внений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- задавнений — див. смердючий; стародавній Словник синонімів Вусика
- задавнений — (- хворобу) занедбаний, занехаяний, нелікований, негоєний; (біль) давній, застарілий; (борг) залеглий, сов. прострочений. Словник синонімів Караванського
- задавнений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до задавнити. 2》 у знач. прикм. Який існує здавна, почався давно; давній, застарілий. Задавнений борг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- задавнений — Зада́внений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- задавнений — Задавнений, -а, -е Пришедшій въ давность; застарѣлый, запущенный (о болѣзни). Задавнена хвороба. Словник української мови Грінченка