задарма

ЗАДА́РМА, присл., розм.

1. Безплатно, безкоштовно; даром.

Ференц намагався у всьому допомагати бійцям, бо не хотів задарма їсти їхній хліб (Гончар, III, 1959, 229).

2. Не приносячи ніякої користі, не даючи наслідків; марно.

— Якби не їхати, випив би ще, а то на морозі — воно так задарма і піде собі, буцім і не пив (Мирний, IV, 1955, 349);

Гриць мій дума: «От дожився, От пропав я задарма!» Коли се перехрестився — І страховища нема! (Щог., Поезії, 1958, 248);

Скарб лежав без руху сотні літ, Спущений у глибину боліт. Він лежав і гинув задарма, — Всі гадали — скарбів тут нема (Криж., Під зорями.., 1950, 41);

// у знач. присудк. сл.

Чоловік їй догоджав, але задарма (Калин, Закарп. казки, 1955, 208).

3. Без серйозної причини; безпідставно.

Якщо [верблюд] почуває себе винним, то хоч і вдар — не розсердиться. А ось як вдариш задарма, незаслужено — то він тобі цього вік не простить. Або в стайні десь притисне, ..або хоч плюне на тебе при нагоді, і то йому стане легше (Гончар, II, 1959, 126);

І були б у нього сини і внуки. Не попрікали б шматком задарма (Мал., Звенигора, 1959, 141).

4. Без зусиль, легко.

Широкий світ — кінця нема, Не візьмеш слави задарма (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 196);

Перемоги не даються задарма (Кач., Вибр., 1947, 254).