задимлений

ЗАДИ́МЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до задими́ти 1, 2.

Повітря у пивній важке, задимлене міцним самосадом (Шиян, Баланда, 1957, 83);

На задимлені пилом дороги вечорами, у ніч, на зорі із сльозами надії, тривоги проводжали синів матері (Гонч., Вибр., 1959, 95).

2. у знач. прикм. Чорний від диму, кіптяви.

Чорний задимлений комин стирчав на горбку замість гуральні (Коцюб., II, 1955, 93).

3. у знач. прикм. Копчений димом.

Хороша, жирна риба харіуси.. Особливо смачний задимлений харіус. Він ніжний, як чорноморська свіжа камбала (Трубл., І, 1955, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me