задиміти

ЗАДИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. задимля́ть; док. Почати диміти.

Усі усілися і задиміли. Через хвилину від диму вікон не стало видно, серед тих хмар чувся прихильний гомін, регіт (Мирний, III, 1954, 289);

Почали розкладати багаття й грітися, задиміли сотні вогнищ (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 325);

*Образно. Притиснув мороз, і на ранок зірвалася завірюха. Все навколо закурилося, задиміло білим, непроглядним димом (Коз., Сальвія, 1959, 149).