задиханий

ЗАДИ́ХАНИЙ, а, е.

1. Який зади́хався від швидкого бігу, втоми, хвилювання і т. ін.

Вбігає мій Василько задиханий, блідий, і за ним два чоловіки в хату (Вовчок, 1, 1955, 276);

За тином, схований у тінь, Іржав тривожно й лячно кінь, — До нього лугом навпростець Підбіг задиханий гонець (Бажан, Роки, 1957, 233).

2. Уривчастий від бігу, втоми, хвилювання і т. ін. (про голос, розмову).

— А жилава скотина! А кріпка гадина! — почувся чийсь тихий, задиханий голос (Вас., Незібр. тв., 1941, 182);

Мені почувся чийсь задиханий півшепіт (Жур., Вечір.., 1958, 271).