задок
ЗАДО́К, дка́, ч.
1. Задня частина (воза і т. ін.); протилежне передок.
Прочани поприв’язували вірьовками в’язки сіна на задках повозок і понабивали ним повозки в задках і передках (Н.-Лев., І, 1956, 574);
Задок брички; Задок саней.
2. Зменш, до зад 2.
На кого ти готував сіль і різав щетину? На ворога? — Ні, на дитячий задок чи спину, бо тобі вже шкода було дати яблука малечі (Стельмах, II, 1962, 120).
3. рідко. Те саме, що за́дник 1.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задок — задо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- задок — -дка, ч. 1》 Задня частина (воза і т. ін.); прот. передок. Задок саней. 2》 Зменш. до зад 2). 3》 рідко. Те саме, що задник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- задок — задо́к → задниця ◊ зрізати задо́к вул. 1. вбити (ст)|| = забити 2. → злупити задницю 3 Лексикон львівський: поважно і на жарт
- задок — Задо́к, -дка м. 1) ум. отъ зад. 2) Заднее сидѣнье экипажа. Рудч. Чп. 250. Сами сіли в передочку, а некрутика в задочку. Чуб. V. 986. Словник української мови Грінченка