задурений

ЗАДУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задури́ти.

Суха солома зайнялася враз. Оторопіла і без того знервована, задурена сьогоднішньою сваркою, Катерина метнулася гасити ногами солому (Л. Янов., І, 1959, 392);

Кілька років тому бачив він його заклопотаним, очманілим, задуреним безліччю справ (Гончар, Тронка, 1963, 338);

// У знач. прикм.

Вона обережно перехрестила його [сина] і на край подушки рядом з його кучерявою головонькою схилила свою задурену голову (Мирний, IV, 1955, 298);

// задурено, безос. присудк. сл.

[Зінька:] Заморочено мене, задурено! Одне бачу, що пропаща я навік!.. (Крон., II, 1958, 33).