1. Словник української мови в 11 томах

задьора

ЗАДЬО́РА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що задира́ка.

[Роман:] Кажуть, що ваші парубки задьори? [Хведоска:] А вам що до них? (Крон., II, 1958, 25);

Люде пили й пили.. — і несміливий робився сміливим, сумний — веселим, а веселий сумним, тихий же — балакливим та задьорою (Григ., Вибр., 1959, 68);

Довкола пирснули сміхом. Це ще більше піддрочило задьору. Він тигром ощирився на Сашка: — Іди звідси, поки не битий! (Добр., Ол. солдатики, 1961, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задьора — задьо́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. задьора — див. задерикуватий Словник синонімів Вусика
  3. задьора — -и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що задирака. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. задьора — ЗАБІЯ́КА (той, хто заводить, починає бійку, любить битися), ЗАДИРА́КА, ЗАДИ́РА, ЗАДЕРИ́КА розм., ЗАДЕРІ́Й розм., ЗАВОДІ́Й розм., ЗАВОДІЯ́КА розм., ЗАЧЕ́ПА розм., ЗАДЬО́РА рідко; ПІ́ВЕНЬ розм., ПІ́ВНИК розм. (про хлопця, хлопчика). Словник синонімів української мови