зажити
ЗАЖИ́ТИ¹ див. зажива́ти¹.
ЗАЖИ́ТИ² див. зажива́ти².
ЗАЖИ́ТИ³, иву́, иве́ш, док.
1. Почати якось жити, вести певний спосіб життя.
Зажив собі Антосьо вільним козаком та ще й весело (Свидн., Люборацькі, 1955, 156);
У мальовничій долині Стрию Генріх добре зажив, випасав молочних корів ..і кохався в конях (Чорн., Потік.., 1956, 324);
Село зажило новим життям (Цюпа, Україна.., 1960, 297).
2. Ожити, стати рухливим.
У кімнату плеснуло сонце, ..заграло на підлозі, на шафі, на дверях, і все в кімнаті заблищало, зажило, зарухалося (Тют., Вир, 1964, 452).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зажити — зажи́ти 1 дієслово доконаного виду загоїтися зажи́ти 2 дієслово доконаного виду спожити; відчути; здобути зажи́ти 3 дієслово доконаного виду почати якось жити; ожити Орфографічний словник української мови
- зажити — [зажитие] -жиеву, -жиевеш, -жиевеимо, -жиевеите; мин. -жиў, -жиела; нак. -жиеви, -жиев'іт' Орфоепічний словник української мови
- зажити — I див. заживати I. II див. заживати II. III -иву, -ивеш, док. 1》 Почати якось жити, вести певний спосіб життя. 2》 Ожити, стати рухливим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зажити — зажи́ти 1. зазнати, пережити, відчути (ст): Кожен з них мріяв зажити чарів вільного, безжурного життя (Авторка) 2. прийняти (перев. ліки)(ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- зажити — ГО́ЇТИСЯ (про пошкодження на тілі — виліковуватися), ЗАГО́ЮВАТИСЯ, ЗАЖИВА́ТИ, ЗГО́ЮВАТИСЯ діал.; ПІДЖИВА́ТИ розм., ПРИСИХА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- зажити — Зажи́ти, -живу́, -живе́ш, -ве́, -ву́ть; заживи́, -ві́ть і зажи́й, -жи́йте чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зажити — Зажити см. заживати. Словник української мови Грінченка