1. Словник української мови в 11 томах

заздрощі

ЗА́ЗДРОЩІ, ів, мн. Те саме, що за́здрість.

Залізо іржа з’їдає, а заздрий від заздрощів погибає. (Укр.. присл.., 1955, 218);

Загомонів [натовп], посипались жарти, в яких, окрім веселощів, почувався і подив, і заздрощі, і навіть острах: — Стережіться, хлопці,— щасливець між нами! (Гончар, І, 1959, 47);

— Петрик трісне з заздрощів, коли побачить мене у цих чоботях (Багмут, Опов., 1959, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заздрощі — за́здрощі множинний іменник Орфографічний словник української мови
  2. заздрощі — див. заздрість Словник синонімів Вусика
  3. заздрощі — -ів, мн. Те саме, що заздрість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заздрощі — ЗА́ЗДРІСТЬ (почуття досади, роздратування, викликане якоюсь перевагою іншого), ЗА́ЗДРОЩІ мн., ЗА́ВИДКИ мн., розм., ЗА́ВИСТЬ розм. рідко. Словник синонімів української мови
  5. заздрощі — За́здрощі, -щів, -щам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. заздрощі — Заздрощі, -щей и -щів ж., мн. Зависть, завистливость. Ком. І. 54. Що вже сестри з заздрощів не вигадували на меншу, а царевич з нею одружився. Стор. І. 70. Словник української мови Грінченка