1. Словник української мови в 11 томах

заздрісно

ЗА́ЗДРІСНО. Присл. до за́здрісний.

— Нам би хоч одного такого [коня]! — заздрісно вигукнула вона (Руд., Остання шабля, 1959, 225);

Вони [вартові] приємно усміхалися до чужинця і заздрісно поглядали на столик, де з маленьких дерев’яних тарілочок смачно визирали купи ласощів… (Досв., Гюлле, 1961, 67);

// у знач. присудк. сл.

— Зійшло колись і для мене сонечко, та заздрісно стало другим — і заступили… (Коцюб., І, 1955, 140);

Дід Міхаль у свої сімдесят чотири роки такого гопака тнув, що й молодим було заздрісно (Кучер, Дорога.., 1958, 35);

Чи заздрісно тобі на сю корону, сю багряницю, сеє берло? (Л. Укр., І, 1951, 429).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заздрісно — за́здрісно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. заздрісно — Присл. до заздрісний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заздрісно — За́здрісно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. заздрісно — Заздрісно нар. 1) Завистливо. 2) Завидно. Щасливі, думаю, люде на світі!.. І стане мені якось і заздрісно, і жаль мет бере. Левиц. ПЙО. І. 493. Словник української мови Грінченка