зайнятий

ЗА́ЙНЯТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зайня́ти.

Розгублений глянув [Чумак] на клас, а воно вже всі місця зайняті (Головко, II, 1957, 264);

Всі мовчки глянули на зайнятий ворогом берег (Кучер, Голод, 1961, 227);

Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо (Л. Укр., III, 1952, 86);

*Образно. Тільки Гола гора, де шматок і глущуківського поля, сіріє не зайнята плугом (Чорн., Визвол. земля, 1950, 34);

// за́йнято, безос. присудк. сл.

Хотів подзвонити матері. Набрав номер — зайнято (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 19).

∆ За́йняті пари́ див. пари́.

2. у знач. прикм. Який займається ( див. займа́тися¹) ким-, чим-небудь.

Я.. так була зайнята зборами у таку далеку дорогу, що ніколи було писати листів (Л. Укр., V, 1956, 145);

Лікар сидів.. за невеличким круглим столиком і був зайнятий якоюсь дивною справою (Ів., Вел. очі, 1956, 77).

3. у знач. прикм. Який не має вільного часу.

[Арсен:] Перепрошую вас, я зараз дуже зайнятий, так… Може б, ви з моїм заступником поговорили?.. (Мороз, П’єси, 1959, 285).