зайчук
ЗАЙЧУ́К, а, ч., розм. Те саме, що за́єць 1.
Саме в таборі я збагнув стан дичини, яку переслідує мисливець, — всіх. отих крижнів, зайчуків, — і дач собі слово ніколи на них не скеровувати рушниці (Ю. Янов., II, 1954, 28).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me