1. Словник української мови в 11 томах

заклинач

ЗАКЛИНА́Ч, а, ч. Той, хто заклинаннями, чарами діє на кого-, що-небудь, підкоряючи своїй волі.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заклинач — заклина́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. заклинач — див. чародій Словник синонімів Вусика
  3. заклинач — -а, ч. Той, хто заклинаннями, чарами діє на кого-, що-небудь, підкоряючи своїй волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заклинач — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. Словник синонімів української мови
  5. заклинач — Заклина́ч, -ча м. Заклинатель. Словник української мови Грінченка