1. Словник української мови в 11 томах

заклопотання

ЗАКЛОПО́ТА́ННЯ, я, с., діал. Збентеження, зніяковілість.

Вони обступили Гриця, стискали його руки, любуючися його заклопотанням, що густим рум’янцем розлилося по його лиці (Фр., III, 1950, 317);

Ніколи в житті не бачив я вдруге такого змішання й заклопотання в жінки, як у цій хвилі — в сеї дівчини. Почервонівши аж під саме волосся, вона стояла хвильку, майже безпомічно, як дитина (Коб., III, 1956, 142).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заклопотання — заклопо́та́ння іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. заклопотання — -я, с., діал. Збентеження, зніяковілість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заклопотання — заклопо́та́ння стурбованість, схвильованість (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт