заколиватися

ЗАКОЛИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Почати коливатися, розмірено рухатися з боку на бік, згори вниз.

Схилила над нею [мережкою] дівчина важку голову заколивалася… дрімає (Мирний, І, 1949, 327);

То тут то там, в усіх кутках залу спалахнули і заколивалися язички сірників та запальничок (Головко, II, 1957, 550);

Кивнула [Люба] головою, і дрібні сережки заколивалися черкаючи свіжі, холодком нарум’янені щоки дівчини (Стельмах, Хліб.., 1959, 358);

*Образно. Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морі та не надовго: міцна вдача перемогла.. серце і таки поставила на своєму (Н.-Лев., II, 1956, 241).