1. Словник української мови в 11 томах

закосичувати

ЗАКОСИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОСИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Прикрашати, убирати волосся або головний убір квітами, стрічками і т. ін.; заквітчувати.

Він зриває квітку та закосичує нею кресаню (Коцюб., II, 1955, 322);

Дівчата закосичили її [Шуру Ясногорську], заквітчали, наче справжню наречену (Гончар, III, 1959, 441);

*Образно. Пісня лилася про кралю весну, яка.. закосичувала узгір’я і сповнювала пташиним гомоном ліси, узлісся і переліски (Чендей, Вітер.. 1958, 169).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закосичувати — закоси́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. закосичувати — Косичити, заквітчувати, прикрашати, прикрашувати, замаювати, умаювати, уквітчувати, д. закрашувати, закрашати. Словник синонімів Караванського
  3. закосичувати — -ую, -уєш, недок., закосичити, -чу, -чиш, док., перех. Прикрашати, убирати волосся або головний убір квітами, стрічками і т. ін.; заквітчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. закосичувати — ЗАКВІ́ТЧУВАТИ (прикрашати квітами, зіллям), КВІТЧА́ТИ, УКВІ́ТЧУВАТИ, ЗАМА́ЮВАТИ, МА́ЇТИ діал.; ЗАКОСИ́ЧУВАТИ, ЗАТИКА́ТИ заст. (волосся або головний убір); УВІ́НЧУВАТИ, ВІНЧА́ТИ поет. (вінком). — Док. Словник синонімів української мови
  5. закосичувати — Закосичувати, -чую, -єш сов. в. закосичити, -чу, -чиш, гл. Убирать, убрать, украсить цвѣтами голову или головной уборъ. Ой зроблю я косиченьку саму бервінкову, закосичу кресанину свому миленькому. Гол. IV. 448. Словник української мови Грінченка