закручений

ЗАКРУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до закрути́ти¹ 1-6, 8.

Денис зубами відкрив туго закручену флягу (Гончар, III, 1959, 411);

Приходимо до Христі — аж у неї і хата закручена (Мирний, III, 1954, 38);

Вуса [Богучара] були старанно закручені догори (Кучер, Чорноморці, 1956, 71);

// закру́чено, безос. присудк. сл.

Закручено руки в ремені, і ноги в колодки забиті (Мал., Звенигора, 1959, 91).

2. у знач. прикм. Звивистий, з багатьма поворотами.

Лука слалася, як скатерть, понад берегом закрученої річки (Н.-Лев., IV, 1956, 104).

3. у знач. прикм., перен. Хитромудрий, вигадливий або пишномовний.

Висловлюючись закрученими зворотами канцелярських паперів, доповнюючи свої слова закругленими, пластичними рухами, він умів заставити слухати (Коп., Вибр., 1948, 15);

// Химерний, складний.

Отець Сидір викомарював на одній нозі закручені вензелі. Ряса його розвівалась по кімнаті, як крила (Донч., III, 1956, 94).