1. Словник української мови в 11 томах

закріпощати

ЗАКРІПОЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКРІПОСТИ́ТИ ощу́, ости́ш, док., перех., заст. Те саме, що закріпа́чувати.

[Аврам:] Був вільний — закріпостили (К.-Карий, І, 1960, 97).

Ду́шу закріпости́ти кому — перестати володіти собою потрапити в моральну залежність від кого-небудь.

Як вишукав [сотник] ..відьму, та їй і піддався, і чортяці душу закріпостив (Кв.-Осн., II, 1956, 219).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закріпощати — закріпоща́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. закріпощати — -аю, -аєш, недок., закріпостити, -ощу, -остиш, док., перех., заст. Те саме, що закріпачувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закріпощати — Закріпоща́ти, -ща́ю, -єш сов. в. закріпостити, -щу, -сти́ш, гл. Закрѣпощать, закрѣпостить. І як степи запорозські тоді поділили і панам на Україні люд закріпостили. Шевч. 260. Словник української мови Грінченка