закурликати

ЗАКУРЛИ́КАТИ, закурли́каю, закурли́каєш і закурли́чу, закурли́чеш і ЗАКУРЛЮ́КАТИ, аю, аєш, док. Почати курликати (про журавлів).

Раптом у небі закурликали журавлі, і Андрій залишив свою роботу, прислухався і застиг (Гур., Наша молодість, 1949, 227);

// Утворювати звуки, що нагадують курликання журавлів.

У трубці щось запищало, закурликало, загуло, ну, точнісінько тобі лірник заграв (Кол., Терен.., 1959, 350).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me