закутуватися

ЗАКУ́ТУВАТИСЯ, уюся. уєшся, недок., ЗАКУ́ТАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Добре вкриватися чим-небудь, загортатися в щось, захищаючись від холоду, вітру і т. ін.

Швидкий осміхнувся, позіхнув і, щільніш закутуючись пледом, простяг засиджені ноги й схилився в куток, щоб поринути в думи-дрімоти до самого ранку (Вас., І, 1959, 355);

Мужик закутавсь у кожух, А тут метіль (Фр., X, 1954, 315);

— Оце причепилась причепа! Про мене бери все полотно та й закутайся в його з головою.., — сказала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 295);

Уночі жандарми наказали в’язням лягти на голій підлозі і закутатись (Скл., Карпати, II, 1954, 239);

// Запинатися (хусткою і т. ін.).

Попід тинами вже бігли до колгоспного двору перелякані жінки і, витріпуючи хустки, закутувалися на дорозі (Кучер, Прощай.., 1957, 417).

2. чим, у що, перен. Щільно оповиватися, затягуватися чим-небудь (туманом, хмарами і т. ін.), роблячись невидним.

Чорний панський гай потиху одсувався назад, закутуючись волокнуватими пасмами білого туману (Коцюб., І, 1955, 338);

Швидко верхи гір закутались у хмари (Н.-Лев., II, 1956, 389);

Прозвучав сигнал, і за мить машина вже зникла позаду, закутавшись у непроникливу ковдру пилу (Донч., Пісня.., 1947, 18).