закушпелити
ЗАКУШПЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., діал.
1. неперех. Почати кушпелити, здіймати куряву, вихрити, крутити снігом і т. ін.
І не минуло яких півгодини з моменту прибуття, як з усіх гармат, всіх батарей уже били то залпами, то біглим вогнем — аж метелиця з білого цвіту вишень закушпелила над вишняком (Головко, І, 1957, 286);
// безос.
Насупилось небо… заховалось сонце — похмуріло… загуло, закрутило, закушпелило шляхом… зиркнула блискавка, загуркотів грім… (Мирний, II, 1954, 138).
2. неперех. Швидко піти, поїхати і т. ін., здіймаючі куряву.
Раптом із-за схилу, як з-під землі, виринув і вершник і закушпелив Оксенові назустріч (Тют., Вир 1960, 78).
3. перех. Запорошити, покрити пилом кого-, що-небудь.
— Ми знаємо, куди вам треба. — А куди? — До Мєлашки Чобітьківської.. Тільки давайте швидше, бо вас череда закушпелить (Гончар, І, 1954, 502).
Значення в інших словниках
- закушпелити — закушпе́лити дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- закушпелити — -лю, -лиш, док., діал. 1》 неперех. Почати кушпелити, здіймати куряву, вихрити, крутити снігом і т. ін. || безос. 2》 неперех. Швидко піти, поїхати і т. ін., здіймаючи куряву. 3》 перех. Запорошити, покрити пилом кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закушпелити — Закушпе́лити, -лю, -лиш гл. Запылить, подняться пыли, мятели. Закрутило, закушпелило шляхом. Мир. ХРВ. 169. Словник української мови Грінченка