1. Словник української мови в 11 томах

залатувати

ЗАЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЛАТА́ТИ, а́ю а́єш, док., перех. Пришиваючи латки, лагодити білизну одяг, взуття і т. ін.

Знав [Демко] і своє діло коло хліба, вмів свитку залатати (Кв.-Осн., II, 1956, 480);

А невістка і сорочки не залатає (Барв., Опов.., 1902, 319);

// Закривати, забивати (вилом, діру і т. ін.).

Амфіон.. умощує те каміння, сполучує його і виводить мур, залатуючи виломи, виповнюючи прогалини (Л. Укр., І, 1951 445);

Звичайно, ніяк не можна допустити, щоб усю зиму в каюті залишалась вода. Дірку треба було залатати (Донч., IV, 1957, 457);

// Лагодити що-небудь, забиваючи вилом, діру і т. ін.

Він піде до житлового управлінні і зробить усе, щоб матері відремонтували дім, залатали дах (Кучер, Чорноморці, 1956, 189);

*Образно. Язиком прориву не залатаєш (Укр.. присл.., 1955, 389)

◊ Залата́ти діру́ див. діра́;

Залата́ти ді́рку див ді́рка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. залатувати — зала́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. залатувати — див. лагодити Словник синонімів Вусика
  3. залатувати — -ую, -уєш, недок., залатати, -аю, -аєш, док., перех. Пришиваючи латки, лагодити білизну, одяг, взуття і т. ін. || Закривати, забивати (вилом, діру і т. ін.). || Лагодити що-небудь, забиваючи вилом, діру і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. залатувати — лата́ти (зала́тувати) / залата́ти (полата́ти) дірки́ (ді́ри) чиї, чим, у чому і без додатка. Частково задовольняти потреби в чомусь украй необхідному. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе, не на те, щоб латати дірки!.. (А. Фразеологічний словник української мови
  5. залатувати — ЛА́ГОДИТИ (усуваючи пошкодження, робити придатним для користування), ЛАДНА́ТИ, ЗАЛА́ГОДЖУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИ, ПРА́ВИТИ, ЛА́ДИТИ розм., НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ОПРАВЛЯ́ТИ розм. рідко, ЛАТА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. залатувати — Залатувати, -тую, -єш сов. в. залата́ти, -та́ю, -єш, гл. Заплатывать, заплатать, ставить, поставить заплату. Дай мені смоли обідраний бік залатати. Рудч. Ск. II. 14. Словник української мови Грінченка