1. Словник української мови в 11 томах

залишній

ЗАЛИ́ШНІЙ, я, є, розм.

1. Який перевищує необхідну кількість кого-, чого-небудь; зайвий.

Погнали [брати] у слободу на красний торг яку залишню скотинку продати (Кв.-Осн., II, 1956, 227);

— Іду та й думаю: оце двісті карбованців є. Що мені на них купити? У мене ні сорочки залишньої немає, ні платна, ні юпчини, ні кожушанки про зиму (Мирний, III, 1954, 168).

2. Доданий, накинутий понад те, що наявне.

— Коней, голубчику. — А подорожня, чи пак одкритий лист, є ? Подав йому одкритий лист, він подививсь, зараз і прогони вищитав [вирахував] — такий спритний! — і ще накинув кілька верстов залишніх (Стор. І, 1957, 78).

3. Непотрібний через свою неважливість; незначний.

Залишні дріб’язки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. залишній — зали́шній прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. залишній — див. зайвий Словник синонімів Вусика
  3. залишній — -я, -є, розм. 1》 Який перевищує необхідну кількість кого-, чого-небудь; зайвий. 2》 Доданий, накинутий понад те, що наявне. 3》 Непотрібний через свою неважливість; незначний. Залишні дріб'язки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. залишній — моск. зайвий Словник чужослів Павло Штепа
  5. залишній — ЗА́ЙВИЙ (який перевищує необхідну кількість кого-, чого-небудь, потребу в чомусь), ЗАЛИ́ШНІЙ розм., ЛИ́ШНІЙ розм., ЗЛИ́ШНІЙ діал. Жайсак дякував за частування, від зайвого шматка не відмовлявся... Словник синонімів української мови
  6. залишній — Зали́шній, -я, -є Излишній. Зміев. у. Випило залишив, нехай оддише. Ном. № 11650. Тілько щоб пропитатись, а не залишнє. Кв. II. 12. Словник української мови Грінченка