заломлюватися

ЗАЛО́МЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАЛОМИ́ТИСЯ, о́миться; мн. зало́мляться; док.

1. То саме, що зала́муватися 1.

Безбородько вперше звернув увагу, що Суліман має оригінальне обличчя. Складалось воно з безлічі простих ліній, що заломлювались під прямими кутами (Вільде, Сестри.., 1958, 421);

Гори ніби заломились гостро набік, і на невеличкому рівному клаптикові берега забілів новенький млин (Н.-Лев., IV, 1956, 97);

Раптом солдат шпурнув келих під ноги. Руки його конвульсивно заломилися, очі розширилися (Чаб., Балкан. весна, 1960, 32);

*Образно. На обличчі [Марії] лежалі скорбота, брови заломились у невимовній тузі (Цюпа Назустріч.., 1958, 142).

2. розм. Провалюватися.

Гнався постом засідатель На чиюсь біду; Серед ставу заломився На тонкім льоду (Рудан., Тв., 1956, 109).

3. фіз. Змінювати напрям руху при переході з од ного середовища в інше (про світлові, звукові та інші хвилі).

Ультразвуки мають властивість відбиватися і заломлюватися на поверхні поділу двох різних середовищ (Наука.., 8, 1963, 50);

Сонячне проміння золотило згори поверхню того повітряного моря, де-де заломлюючися, блискало пурпуром або багровими пасмами (Фр., III, 1950, 92).

4. тільки недок. Пас. до зало́млювати 1, 3.

Лромен різної кольоровості неоднаково заломлюються призмою (Курс фізики, III, 1956, 322).