залізничник
ЗАЛІЗНИ́ЧНИК, а, ч. Людина, що працює на залізниці, на залізничному транспорті.
Залізничник пішов до вокзалу (Сміл., Сашко, 1954, 87);
Порожньо на засніженому пероні. Лише поодинокі постаті залізничників з ліхтарями в руках, як тіні, мовчки снували по коліях та біля класних вагонів (Головко, II, 1957, 439).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- залізничник — залізни́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- залізничник — [зал'ізничниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- залізничник — -а, ч. Людина, яка працює на залізниці, на залізничному транспорті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- залізничник — Залізни́чник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)