1. Словник української мови в 11 томах

замало

ЗАМА́ЛО, розм.

1. Присл. до замали́й 1.

Дорога була важка, снігу випало замало (Гжицький, У світ.., 1960, 85).

Зама́ло не — те саме, що Замали́м не ( див. замали́м).

Хіба мало є подружжя, які замало не від вінця і до останньої своєї днини живуть, наче вороги, мучать одне одного, і люди, і діти мучаться біля них (Стельмах, Хліб.., 1959, 183).

2. у знач. присудк. сл. Недостатньо, мало.

Самих колодязів замало. Ставків би ще! (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 36);

Шофер мовчки схилив голову. Вас зрозумів. Але мовчазного розуміння для Ганни Сергіївни було замало, їй хотілося вилити своє горе, поділитися ним (Загреб., День.., 1964, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замало — зама́ло прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. замало — див. ледве; мало Словник синонімів Вусика
  3. замало — розм. 1》 Присл. до замалий 1). 2》 у знач. присудк. сл.Недостатньо, мало. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. замало — МА́ЛО присудк. сл. (менше, ніж треба), НЕДОСТА́ТНЬО, НЕГУ́СТО розм., О́БМАЛЬ розм., ЗАМА́ЛО розм., СКУПЕ́НЬКО розм. Голова велика, а розуму мало (М. Номис); І хоч дали йому тоді корисне діло — пожежню, він, проте, вважає, що цього йому недостатньо (О. Словник синонімів української мови
  5. замало — Зама́ло, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)