замашний

ЗАМАШНИ́Й, а́, е́, розм.

1. Яким добре замахуватися; зручний для виконання якої-небудь дії.

Він зирнув очима по кімнаті, чи нема часом чого важкого та замашного й цупкого напохваті та на видноті (Н.-Лев., III, 1956, 397);

На кладках в підтиканих спідницях виляскувало жіноцтво замашними праниками (Стельмах, І, 1962, 224);

У недільні дні брав замашний дубовий ціпок, щоб легше було дряпатися на скелі, ..і вирушав до моря (Логв., Давні рани, 1961, 73);

// Важкий, великий.

Дід Маврикій.. дав спійманому борсукові дуже прихильну оцінку: — Звірюга достойна. У-у, сала на ньому — куди там! Замашна звірюга! (Донч., IV, 1957, 54).

2. Зроблений з великим розмахом; сильний.

Корж методично відважував йому замашні стусани (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52);

Важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Ю. Янов., Мир, 1956, 100);

// перен. Влучний.

Робота великого металургійного заводу окреслюється одним коротким, як постріл, замашним словом: «цикл» (Загреб., Спека, 1961, 110).

3. перен. Жвавий, меткий.

Обидва [хлопці] — замашні, спритні; свого, бач, жита аж півтори копи за день збили! (Кос., Новели, 1962, 159).