замерлий
ЗАМЕ́РЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заме́рти.
Згадаю я довгії, зимнії ночі, І сміх твій веселий, і яснії очі, І серце замерле немов ожива (Манж., Тв., 1955, 53);
Для чого, блазню, зняв ти мову, Таку безглузду та дурну, Замерлі тіні кличеш знову, Мене зворушуєш зі сну? (Граб., І, 1959, 525);
// перен. На якому припинилися дія, рух, життя.
— О прийди, —ми казали, — богине ясна! І нехай уже край наш недолі не зна; Хай заквітне життя на замерлому полі, — Поведи нас до кращої долі (Сам., І, 1958, 142).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замерлий — заме́рлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- замерлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до замерти. || перен.На якому припинилися дія, рух, життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замерлий — Заме́рлий, -а, -е 1) Замершій. 2) Находящійся въ летаргическомъ снѣ. Словник української мови Грінченка