замковий
ЗА́МКОВИЙ, а, е. Прикм. до за́мок.
Стою, прихилившись до липи. На замковій стрімкій стіні (Л. Укр., IV, 1954, 94);
На замкових валах походжала варта і з-під долоні дивилася на степ, спалений сонцем (Панч, Гомон. Україна, 1954, 93).
ЗАМКОВИ́Й, а, е. Прикм. до замо́к.
Додому Сиволап повернувся геть далеко за північ. Ледве знайшов замкову щілину, повернув ключа, але двері не відчинялися (Ткач, Плем’я.., 1961, 125).
ЗАМКОВИ́Й, во́го, ч. Один з військовослужбовців, що входять до складу обслуги артилерійської гармати.
Іраклій Мосашвілі, замковий тієї ж гармати, де за наводчика Семен, вартував саме (Головко, І, 1957, 278).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- замковий — за́мковий прикметник від: за́мок замко́вий прикметник від: замо́к замкови́й іменник чоловічого роду артилерист Орфографічний словник української мови
- замковий — I з`амковий-а, -е. Прикм. до замок. II замк`овий-а, -е. Прикм. до замок. III замков`ий-вого, ч. Один із військовослужбовців, що входять до складу обслуги артилерійської гармати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- замковий — за́мковий: ◊ За́мкова гора́ → гора Лексикон львівський: поважно і на жарт
- замковий — Замковий, -а, -е Замковый, принадлежащій замку. Приїхали вони під замкову браму. ЗОЮР. І. 242. Замкова брама не одчинилась сіромам і голоті. Стор. МПр. 73. Пожаром обсмалив замкові мури. К. ЦН. 166. Словник української мови Грінченка