замовлений

ЗАМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до замо́вити 1, 2.

— Шкода, що ми не можемо поїхати разом з нею до міста. У мене й коні замовлені (Л. Укр., III 1952, 575);

На пристані вони взяли замовлену зучорашнього дня невелику шлюпку (Собко, Скеля.., 1961 107);

— Будуть унуки — теж повмирають, а мій ліс усе стоятиме… — Тобто він замовлений, до страшного суду стоятиме? (Л. Янов., І, 1959, 347);

// замо́влено безос. присудк. сл.

Вінок уже замовлено, і гроші на нього помалу збираються (Коцюб., І, 1955, 166).