1. Словник української мови в 11 томах

замінювач

ЗАМІ́НЮВАЧ, а, ч. Те саме, що замі́нник.

Ми будемо добиватися, щоб у всіх галузях народного господарства деревина знайшла свого замінювача (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 206);

Особливе місце серед глин — замінювачів вапна належить мергелистій глині Київського ярусу (Архіт. і буд., 2, 1955, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. замінювач — замі́нювач іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. замінювач — -а, ч. Те саме, що замінник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. замінювач — ЗАМІ́ННИК (матеріал, виріб і т. ін., що використовується замість іншого — дорогого чи дефіцитного), ЗАМІ́НЮВАЧ, СУБСТИТУ́Т спец.; СУРОГА́Т, ЕРЗА́Ц (неповноцінний замінник). Словник синонімів української мови