1. Словник української мови в 11 томах

заміть

ЗАМІ́ТЬ, ме́ті, ж., діал. Збірн. до за́мітник.

Мокра глина де-не-де відвалилась, і липова заміть біліла, як ребра кістяка (Коцюб., І, 1955, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заміть — замі́ть іменник жіночого роду відрубані стовбури дерев збірн., діал. Орфографічний словник української мови
  2. заміть — див. заметіль Словник синонімів Вусика
  3. заміть — Замі́ть, ме́ті ж. = замет 2. Заміть до́бра у магазині. Н. Вол. у. Хата у заміть зроблена. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка