запальник
ЗАПА́ЛЬНИК, а, ч.
1. гірн. Робітник, який підпалює запали ( див. запа́л¹).
Він був запальником, або, як його звали жартома, «богом динаміту й амоніту» (Собко, Нам спокій.., 1959, 93).
2. техн. Пристрій для здійснення спалаху вибухової речовини.
Задорожний першим скинув свою ношу. Тол, запальники, бікфордів шнур (Петльов., Хотинці, 1949, 23);
Кілька спеціальних комісій підривників, військових саперів доскіпувалися серед будівельників, ..скільки закладено вибухівки, які і хто ставив запальники (Ле, Міжгір’я, 1953, 182).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me