запально
ЗАПА́ЛЬНО. Присл. до запальни́й 2-4.
Колись у гімназії з нагоди спортивного свята Адам Барвистий запально прочитав лекцію (Чорн., Визвол. земля, 1959, 91);
Лозовий грав запально, дуже гарячився й сердився, — очевидно, на себе самого (Руд., Остання шабля, 1959, 541);
На Боровика цей крик не справив ніякого враження.. Але Зоя Василенко стерпіти таке не могла і вибухнула запально й гаряче (Собко, Справа.., 1959, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me