запалювальний

ЗАПА́ЛЮВАЛЬНИЙ, а, е. Який служить для запалювання (у 1 знач.).

З гранатами, гвинтівками і запалювальною сумішшю бійці взводу управління займають оборону (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 534);

Охрім Бандура вставляв у свій кулемет все нові й нові стрічки з бронебійними й запалювальними кулями (Кучер, Чорноморці, 1956, 129).

∆ Запа́лювальна бо́мба, військ. —бомба, признач. для запалювання чого-небудь.

Горіло передмістя, підпалене запалювальними бомбами, що ними ворог обстрілював мирні житла (Кочура, Зол. грамота, 1960, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me