запалювання

ЗАПА́ЛЮВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. запа́лювати 1, 2.

Заслінка [протипожежна] захищає фільм від запалювання тільки при зупинці електродвигуна (Пересувні кінопр., 1959, 21).

2. спец. Пристрій, що викликає спалах горючої суміші у двигунах внутрішнього згоряння.

Ще не бувало такого випадку, щоб Мирон коли-небудь довіз Чумака додому без пригод. То відмовить запалювання, то скати спустять, то ресора лусне (Збан., Переджнив’я, 1960, 79);

Він [водій] устиг ще повернути ключ, вимкнути запалювання… (Ле, Право.., 1957, 199).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. запалювання — запа́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. запалювання — -я, с. 1》 Дія за знач. запалювати 1), 2). 2》 спец. Пристрій, що викликає спалах горючої суміші у двигунах внутрішнього згоряння. Великий тлумачний словник сучасної мови