запалювання
ЗАПА́ЛЮВАННЯ, я, с.
1. Дія за знач. запа́лювати 1, 2.
Заслінка [протипожежна] захищає фільм від запалювання тільки при зупинці електродвигуна (Пересувні кінопр., 1959, 21).
2. спец. Пристрій, що викликає спалах горючої суміші у двигунах внутрішнього згоряння.
Ще не бувало такого випадку, щоб Мирон коли-небудь довіз Чумака додому без пригод. То відмовить запалювання, то скати спустять, то ресора лусне (Збан., Переджнив’я, 1960, 79);
Він [водій] устиг ще повернути ключ, вимкнути запалювання… (Ле, Право.., 1957, 199).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запалювання — запа́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- запалювання — -я, с. 1》 Дія за знач. запалювати 1), 2). 2》 спец. Пристрій, що викликає спалах горючої суміші у двигунах внутрішнього згоряння. Великий тлумачний словник сучасної мови