запаморочуватися
ЗАПА́МОРОЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАПА́МОРОЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Втрачати здатність ясно сприймати дійсність, розуміти, мислити; чманіти.
[Кай Летіцій:]А я вже й так запаморочивсь трохи, просидівши від самого полудня в Кріспіна Секста на обіді (Л. Укр., II, 1951, 360);
Я тоді запаморочився і не знаю, як ударив її і чим ударив (Сл. Гр.).
◊ Запа́морочилася (запа́морочиться) голова́ у кого, рідше кому — впасти в хворобливий стан, коли втрачається почуття рівноваги і все навколишнє ніби хитається.
В Юруша запаморочилась голова од блиску тих скарбів (Н.-Лев., III, 1956, 302);
Здавалось, хвилина — і голова йому запаморочиться, він упаде під людські ноги (Збан., Сеспель, 1961, 165);
Вихор глянув у провалля, і в нього запаморочилася голова (Кучер, Чорноморці, 1956, 345);
// безос.
В голові раптом запаморочилось, а в очах — жовто-зелені кола… (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 84).
Значення в інших словниках
- запаморочуватися — запа́морочуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- запаморочуватися — Чманіти; (в голові) сов. затуманюватися, док. ЗАПАМОРОЧИТИСЯ, фам. замакітритися. Словник синонімів Караванського
- запаморочуватися — -уюся, -уєшся, недок., запаморочитися, -чуся, -чишся, док. Втрачати здатність ясно сприймати дійсність, розуміти, мислити; чманіти. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запаморочуватися — ПА́МОРОЧИТИСЯ (про мозок, розум тощо — втрачати здатність ясно мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИСЯ, ДУРІ́ТИ, ЧМАНІ́ТИ розм.; ПЛУ́ТАТИСЯ, МІША́ТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ розм. (перев. із сл. в голові). — Док.: запа́морочитися, одурі́ти, очмані́ти. Словник синонімів української мови