запекло
ЗАПЕ́КЛО. Присл. до запе́клий 2-5.
[Неофіт-раб (запекло): ] Ні, не покаюсь. Ти, старий, даремне мене геєною лякаєш (Л. Укр., II, 1951, 236);
Довго й запекло билися козаки з панами (Довж., І, 1958, 260).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me