заплетений

ЗАПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заплести́ 1-4.

Коло баби на печі сиділа маленька Марійка з заплетеною кісочкою, як мишачий хвостик (Стеф., І, 1949, 96);

Коні боязко хропли, стріпували червоними стрічками, що були рясно заплетені в їхні гриви (Кучер, Чорноморці, 1956, 562);

Темніли круто заплетені високі тини (Жур., Звич. турботи, 1960, 41);

Молодий коваль скрадався до заплетеного хмелем будинку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 339);

// Огороджений плетеним тином.

Село. Управоруч хата, навкруги город, заплетений лозою (Кроп., І, 1958, 59);

// запле́тено, безос. присудк. сл.

Коси в нього [отця Олексія] вже сивенькі, заплетено їх ззаду в тоненьку косичку, з якої стирчить кінчик кісника (Мик., Кадильниця, 1959, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me