запліднений

ЗАПЛІ́ДНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до заплідни́ти.

Ми маємо всі підстави чекати нового високого піднесення нашої поезії, заплідненої животворящою ідеєю, ім’я якій — комунізм (Про багатство л-ри, 1959, 150).

2. у знач. прикм. Здатний до розвитку плоду після запліднення.

Запліднене яйце ділиться на дві клітини, потім на чотири, на вісім і т. д. Утворюється багатоклітинний зародок (Зоол., 1957, 75);

// Здатний давати плоди.

І мрію мріяла свою запліднена земля про заколошені поля, про радість врожаю (Гонч., Вибр., 1959, 331).