запона

ЗАПО́НА, и, ж.

1. Те саме, що заві́са¹ 1, 2.

Де слава твоя, твоя вічна віднова У шумі народних похвал?.. В ейвонськім театрі спускають запону. Мовчить гордий лебідь Ейвону [В. Шекспір]… (Бажан, Роки, 1957, 201);

Степан встав і, накинувши на плечі кожушок, пішов на сіновал спати. Там була зроблена запона від комарів (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 63);

В тій хвилі відхилилася запона намета [намету], і швидким кроком ввійшла.. Мирослава (Фр., VI, 1951, 103).

2. Покривало для прикриття чого-небудь.

Вітер рве запону, якою прикриті ноги сідока (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 4).

3. перен. Те, що закриває, застеляє що-небудь.

На небі ані смужки ясної — скрізь простяглася сіра запона (Гр., І, 1963, 264);

Видно зелену Володимирську гірку, голубий Дніпро, повитий димчастою запоною Поділ (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 105);

Ляля дивилася крізь плинучу запону сліз у вікно (Загреб., Спека, 1961, 334).

4. діал. Перешкода.

На плотах тих лісоруби мчать стихії напролом.. Доведуть вони — так буде, крізь запон скелясту рать. І той ліс на новобуди поїзди швидкі помчать (Сос., Солов. далі, 1957, 41).

5. заст. Застібка.

Ходили [люди] на торзі у барвистих платнах [одежі] з оксамиту, ..атласу, із тонкими мереживами вподовж пол і золотими запонами (Скл., Святослав, 1959, 121).