запримічати
ЗАПРИМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПРИМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що поміча́ти 1.
У цю хвилину я витикався на двері. Ти-моха запримічав, що хтось застить [заступає], дививсь і гукав: — А, це ти, Василю!..іди в кузню! (Гр., І, 1963, 285);
Вутанька з її зіркістю, бистроокістю.. все тут запримічала (Гончар, Таврія.., 1957, 541);
Лиса мало хто й запримітив, і нікому до нього не було діла (Фр., IV, 1950, 91);
Сотник, обійшовши пригород, запримітив на самому ближчому майданчику, сажнів за триста не більше, якийсь вал (Стар., Облога.., 1961, 70);
— Ви людина освічена. Це зараз запримітиш навіть під отим латаним дрантям (Н.-Лев., IV, 1956, 296);
Батьки й самі запримітили, як Леся швидко і бездоганно запам’ятовує почутий десь мотив (М. Ол., Леся, 1960, 40);
То за сим, то за тим, Антосьо й не запримітив, як екзамен настав, і підвода приїхала (Свидн., Люборацькі, 1955, 71).
Значення в інших словниках
- запримічати — див. ПОМІЧАТИ. Словник синонімів Караванського
- запримічати — див. бачити Словник синонімів Вусика
- запримічати — -аю, -аєш, недок., запримітити, -ічу, -ітиш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що помічати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- запримічати — заприміча́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- запримічати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм. Словник синонімів української мови