заприсягатися

ЗАПРИСЯГА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАПРИСЯГТИ́СЯ і ЗАПРИСЯГНУ́ТИСЯ, гнуся, гнешся; мин. ч. заприсягся, лася, лося і заприсягнувся, нулася, лося; док.

1. чим і без додатка. Твердо обіцяти кому-небудь, підкріплюючи обіцянку якою-небудь клятвою, здійснити щось, бути якимось і т. ін.; клястися.

— Як ти присягалася своєю славою, так і я от перед матір’ю заприсягаюсь, що не оженюсь ніколи (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 468);

Як же це сталося, що вона спитала саме про те, про що не хотіла, про що заприсягалася собі ніколи не згадувати? (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 166);

— Заприсягся не пити, — відмовляв йому другий [козак] (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 357);

Інокентій заприсягся, що, доки живий, того.. непослуху не простить, і не пустив до хати молодого подружжя (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 23);

// Промовляти яку-небудь клятву, підтверджуючи щось.

Катря почала заприсягатися: — Щоб мені крізь землю провалитись, щоб мені під вінець не підійти, коли я брешу, щоб мені Василя не побачити... (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 331);

— Е, ні! Що вже що, а цьому неправда! І заприсягнусь, що неправда! (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 153).

2. Те саме, що заприсягати 1.

[Маруся:] Я обіт давала, я заприсягалася. [Василь:] Який обіт? яка заприсяга? Мучити себе та вбивати? (Панас Мирний, V, 1955, 107);

— Коли й Косінський Москві, як колись Байда, заприсягався та це знатимуть і наші православні люди, то, пане Булиго, пускайся берега і рук не морозь (Іван Ле, Наливайко, 1957, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

заприсягатися

Значення в інших словниках