запродувати

ЗАПРО́ДУВАТИ, ую, уєш ; рідко ЗАПРОДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ЗАПРОДА́ТИ, о́да́м, одаси́, док., перех.

1. заст. Те саме, що продава́ти 1.

Він переходив від купи до купи людей, просив і закликав, щоби пошанували самі себе, ..не запродували своїх голосів (Кобр., Вибр., 1954, 63);

Незлічимо всіх тих, що їх ходить по світу, запродаючи свою силу й молодість (Вовчок, Вибр., 1937, 223);

Каже [татарин]: «Татарко! Я те бачу: в чистім полі не орел літає, То козак Голота добрим конем гуляє. Я його хочу живцем у руки взяти Да в город Килію запродати» (Укр.. думи.., 1955, 6);

— Вишневецький не з доброї волі поступився і запродав Рокитну, що знову потрапила до рук Острозьких (Ле, Наливайко, 1957, 18).

2. заст. Укладати попередній договір про продаж чого-небудь, одержуючи задаток.

Як би Мартоха прожила з дрібними дітьми, за своїм «п’яницею-недба-лицею», що запродував лихварям збіжжя ще в накоренку (Л. Укр., III, 1952, 636);

*Образно. Зять називав тестя божевільним та казав, що він запродав душу нечистій силі (Коцюб., III, 1956, 10).

3. перен. Зраджувати кого-, що-небудь з корисливою метою.

[Марусяк:] Грім і пекло! Відьмо! Ти зрадила мене! Запродала! (Фр., IX, 1952, 333);

Одні лягли в труні дочасовій [дочасній]. Другі — за те, щоб вище дерти чоло, За ласощі, великопанський гній — Запродали свій край і віру… (Стар., Вибр., 1959, 19);

Той, хто раз уже ізрадив діти і дружину, Той і свій народ у скруті може запродати (Забашта, Вибр., 1958, 246).